ДОВБУШЕВІ ПРИГОДИ

ДОВБУШ І ДІДОКУ 18 років задумав Олекса, як би зібрати товариство. Пішов він до Жаб'єго і вибрав собі трьох легінів. Та й тоті побеспечили його, що будуть з ним, коби лиш пошукав решту. А Олекса загадав на перший запал лині одинадцять, а він аби був дванадцятим.Іде він і думає собі всяко у своїй голові. А мав він на Венграх родичів, трьох сильних братів перших, дуже сильних, та й загадав дістати їх у товариство. Іде вій та й думає. І здибав старого діда, дід старий такий, що уже не сивий, але аж жовтий. Здибалися вони, поздоровалися, а дідо каже:— Куди ідеш, сину? Добре,— каже,— вижу, куди ідеш.Ідеш до такого хліба, як я його уживав. Я іду з розбою, а ти лиш збираєш товариство. Сідай, сину, поговоримо. Я тобі розкажу, як маєш гостити.Посідали вони, а старий каже:— Ану дай, сину, ліву руку.Узяв, подивився на руку та й каже:— Важке твоє життя буде і твій вік.Але подивився на праву руку і каже:— Дуже маєш щастя до сеї гадки, що думаєш. Маєш до того, синку, силу — з силою ти вродився. Але кобись мене послухав, що буду тобі оповідати, то будеш добре стояти. Уважай аби-сь руську віру ніколи по кинув і кров не прол- ляв, бо ти руської віри. То піде кров за кров.Каже він Олексі ще одно:— Ци побожиш, що сповниш тоті слова, які я тобі казав?А той каже:— Можу побожити за свої руки і за свою гадку, що я того не зроблю, а за своїх хлопців, за товаришів, не можу побожити, бо можуть самохіть тото зробити, то я за них не можу відповідати.І дідок узяв тоді цізорик і вирізав зі своєї долоні таке зело і посяг тим цізориком Довбушеві у руку, задер трохи попід шкіру, затрутив туди тото зело і папером замотрував, аби так заросло. А як він вибрав те зело зі своєї долоні, то воно було завите у такім папері, що не зігнивав. Показав Олексі зело і каже:— Від сього зела, ади, жодна куля тебе ие візьме, а за мок, хоч який, то отвориться, аби лиш притулити долоню.І сказав дідок:— Іди, сину, хай тобі бог помагає!Довбуш подякував і пішов.Те зело, що дідок заправив Довбушеві у долоню, дістав би, якби знайшов тієї жовни, що зелена, дітей-пташенят,— а вона робить собі гніздо у дуже високім дереві, у найвищім, аби чоловік не дістав. Та аби тих дітей закрив добре у дуплі — лиш уважати би, аби не подушив,— а під тим прибив кавалок дошки, аби мала стара де сісти. І вона прилетить до своїх дітей, принесе їм їсти, а як подивиться, що вони забудовані, та вмах піде в світ — далеко піде шукати зело.Є таке зело у світі — тота птаха знас, яке зело до чого подібно,— що як того зела принесе туди, де діти забудовані, то аж би не знати, як було збудоване гніздо, воно відонреть-ся само, лиш дотулить до нього. Вона і два, і три рази іде по то зело. Іде перший раз, принесе — і не вдасться. Так і другий раз. І так доки добере таке, що гніздо відомкнеться. А зело лишається відтак на дощечці.І то зело якби найшов — уже котрий би мав щастя — та аби уже трохи притерпів і заколов ножем у правій долоні та заложив там зело і заліпив папером, доки не заросте, то аби де замкнений був, не знати якими замками, то вони йому иідопруться, лиш тією рукою докинеться. А якби його хотіли з пушки убити, то до нього куля не візьметься.Таке зело дав той дідок Олексі.якщчо спобаються легенди про Олексу довбуша, я щче найду, тай можу расказаты хто це такийПы.Сы.:мойому брату привит :)